
Давно я чогось такого не відчувала... Яка ж настільна...
Прям згадалися ці історії де моя головна героїня страждала і по потім або по несчастному випадку, або сама собі була при смерті, або ж просто страждала так, що сім'я не могла не помітити... І потім не зрозуміли що відбулося. ХОЧА ЦЕ ВСЕ ЧЕРЕЗ НИХ...
Як же я плакала щоразу вигадуючи це. І ця сцена нагадала ці без сонні ночі що я не могла заснути, доки персонаж не буде при смерті 😊
.
Тепер я знову НАПEВН0 почну погано спати 🙂
Оу, буває 🥲